Інакше дихання в тілі, перш за все, це усвідомлене дихання, внутрішнє дихання, повноцінне.
Усвідомлене є у свідомості християнина, який сповідується і шукає стяжання Духа Святого, тобто, сходження Духа Святого в тіло – Храм.
Дихання усвідомлене, внутрішнє є наукою пізнання для Адама шостого дня, що побажав сприйняти вдох, поданий йому від Отця Небесного як видох (а для Адама це вдох: Господь видохнув – Адам вдохнув) і далі видох Адама – до кого? … До Отця Небесного. Тоді – це синергія між вдохом та видохом.
Нам життя подане на пізнання цієї Таємниці — Науки цілісного життя, у Дусі Святому, тут на землі.
Бо Дух Святий поданий нам, як Ісусові після Хрещення.
Коли Іоанн, похрестивши Ісуса, побачив білого голуба, що летить, тобто сходження Духа Святого на того, хто вже прийняв хрест, Дорогу, Шлях, хто увійшов у внутрішнє Ім’я.
Син Ісус виходить з води на Сушу і входить у місію, у призначення. І далі всі діяння, які він робить після хрещення – це діяння в Дусі Святому, через Дух Святий.
Тому ніколи і ніде Христос не говорить, що це я зцілив, або я виправив, або я нагодував, або я пройшов по воді, це тільки Силою Того, Хто послав мене, чию Волю я виконую у Дусі Святому!
Тому пізнання Духа Святого через стяжання таїнств у Євхаристії — Молитві є суттю пізнання онтологічного дихання, у віддачі до Отця Небесного і Трійці Святої.